семейный психолог одесса

Новини

10-04-2017

Кембридж - ОНУ: правильний вибір студентів.

Вперше за історію існування Інституту Міжнародної Освіти ОНУ, на навчання приїхав студент з Кембриджського університету.

Емілі Уоттон - студентка Кембриджського університету, Великобританія. Родом з Шотландії. За освітою філолог російської та німецької мови та літератури.

В Інституті Міжнародної Освіти Емілі проходила навчання на кафедрі мовної та загальногуманітарної підготовки іноземців. Її кураторами та викладачами були Л.В. Сизова, К.А. Корнєєва і Л.В. Рева-Левшакова.

«Емілі у нас перший стажер з Кембриджського університету. Вона досить патріотична, з цього вагомість свого університету вона розуміє і відразу ж говорить «Я студентка з Кембриджського університету». Для нас це теж цікаво, в плані роботи з їх студентами»-підкреслила завідуюча кафедрою мовної та загальногуманітарної підготовки іноземців, доктор філологічних наук, професор Людмила Рева-Левшакова.

 

- Розкажіть про себе. Звідки Ви до нас приїхали?

- Мене звуть Емілі Уоттон. Я студентка Кембриджського університету, але родом я з Шотландії. Вчуся на 3-му курсі в Кембриджі, і я вирішила провести 3 місяці в Одеському університеті. Вивчати російську мову і літературу та українську мову і літературу.

- Як прийшла ідея приїхати в Україну. І чому саме Україна і чому саме Одеса?

- У Кембриджі студенти дуже часто хочуть проводити свій час за кордоном, вчитися там. І я хотіла вчитися в Україні, тому що тут я можу вивчати і російську і українську мову. І я вибрала Одесу, так як багато дивилася в інтернеті, читала і уявляла, що це дуже гарне місто біля моря, що тут дуже добрі і відкриті люди. Одеса велике місто, але тут спокійно.

- Як поставилися батьки до Вашого вибору?

- Вони дуже переживали. У нас в газетах, журналах і по телебаченню постійно говорять про Україну. Найбільше про конфлікт, який стався. З цього багато людей у Великобританії думають, що тут всюди небезпечно. Через це мої батьки переживали. Але коли я приїхала сюди, побачила що все зовсім по-іншому. Я багато розповідала батькам про те, як тут красиво, який це прекрасне місто і тепер моя мама теж хоче приїхати в Україну.

- Те, що Ви прочитали про Одесу. І коли ви сюди потрапили, які були ваші відчуття?

- Думаю, що все було правильно. Те, що я читала і те, що є насправді. Мені дуже подобаються люди тут. Вони відкриті, добрі, і це правильно. Тут гарні будинки, архітектура. Я провела багато часу гуляючи по місту. Багато бачила, у вас прекрасні пляжі і звичайно ж море. Одеса - хороше і красиве місто. Мені подобається тут жити і спілкуватися з людьми і взагалі дуже рада що я тут жила.

- Щось про університет Мечникова до приїзду в Одесу Ви чули, читали?

- Я прочитала велику кількість інформації і дізналася що це дуже хороший університет, тут хороші викладачі і цікава подача матеріалу. Я чула що тут можна добре вчитися. А тепер знаю це точно.

- Розкажіть будь ласка, які предмети Ви вивчали?

- Я вивчала російську мову і літературу, та українську мову і літературу але, в меншій мірі. Читала твори російських письменників. Мені дуже сподобалися вірші Пушкіна. А після того, коли я дізналася що він жив в місті, мене вразив той факт, що я можу читати його вірші написані в Одесі. І з'явився ще більший інтерес дізнатися про його творчість, про життя. Якщо говорити про дисципліни, які я вивчала в університеті, то це були граматика, фонетика, культура мови, українознавство, російська і українська література. Так само мені дуже подобаються вірші Шевченка. Будучи ще в Кембриджі ми читали його твори. Але тут в мене була можливість читати їх українською мовою.

Як відзначили співробітники Інституту Міжнародної Освіти інтерес до української мови з'явився у Емілі вже в процесі навчання. І в подальшому викладачі робили коригування навчальної програми. «Нашим завданням було показати нашу українську культуру, введення в програму, далі її інтереси вже пішли самостійно» - зауважила професор.

- Чи легко давалося вивчення української мови?

- Було важко. З одного боку мова схожа на російську. Але звичайно це не одне і те ж. Є велика різниця. Різні слова, правила, вимова і багато іншого. Але його краса, звучання і мелодійність настільки здивували мене, що не вивчити його, я не могла.

- У чому на Ваш погляд різниця в методиці викладання між Кембриджським університетом і університетом Мечникова?

- Є велика різниця. У Кембриджі ми дуже багато працюємо індивідуально. І основний упор йде на самостійне вивчення предметів. Велику частину часу я проводжу в бібліотеці. Багато читаю, вивчаю матеріал, готуюся до предметів. В університеті все навпаки. Я проводила багато часу з викладачами. Вони пояснювали, розповідали, радили яку літературу вибрати для вивчення предмета. Тут дуже хороша система. І найбільший плюс в тому, що я могла багато говорити російською, спілкуватися з людьми, які все життя розмовляли цією мовою, чути її всюди.

- Чи спілкувалися Ви зі студентами ОНУ?

- Так, було спілкування з іншими студентами з університету. Особливо з тими, хто вивчає англійську мову. Вони дуже добре її знають. Взагалі люди в Україні, на мій погляд, добре знають англійську мову. Але студенти, з якими я спілкувалася особливо. Це були студенти з факультету РГФ 2-го і 5-го курсу. І вони всі на високому рівні володіють англійською мовою і цікавляться англійською культурою. Ми дуже багато розмовляли з ними про культуру в Англії і Шотландії. І я сподіваюся, що ми і далі будемо з ними спілкуватися і підтримувати дружні стосунки. І якщо у мене буде можливість знову приїхати в Одесу я сподіваюся, що вони будуть раді.

- Університет, виправдав Ваші сподівання в плані якості знань, викладачів, професорів, які тут працюють, видачі матеріалу, подачі його студенту?

- Так. Взагалі я дуже задоволена, що вчилася саме в цьому університеті. Викладачі дуже хороші, було безліч цікавих лекцій, занять. Я багато дізналася про Україну, про українську культуру. Познайомилася з історією міста і університету. Велика кількість студентів в Кембриджі хочуть вчитися за кордоном, але не всі знають, де можна отримати гарну освіту або пройти стажування. Старші студенти, які побували за кордоном, завжди говорять де краще. Я буду розповідати всім, що вчилася в Одеському університеті, що мені тут сподобалося і буду радити сюди приїжджати.

- Повертаючись до Великобританії, чим Ви будете займатися?

- Я повернуся в Кембридж. І відразу почнеться підготовка до іспитів. Всього наш курс - 4 роки навчання. Зараз я на 3-му курсі, і мені залишився ще 1 рік. Мені дуже подобається перекладати російські тексти. Особливо працювати з російською літературою. І я сподіваюся, що після закінчення університету буду працювати перекладачем. У мене багато друзів у Великобританії, які вивчають російську мову, і вони будуть раді почути про те, як проходило моє навчання в Одеському університеті. Багато з них зараз, як і я, на стажуванні в інших країнах і університетах. І коли ми всі повернемося в Кембридж, то буде дуже цікаво обмінюватися знаннями, враженнями та емоціями.

- Що б ви побажали Одеському Університету та Одесі?

- Мені часто говорили про те, що в країні економічні проблеми. Що через це трохи важко для університету. І в цьому плані я сподіваюся, що все зміниться на краще і буде добре. І що студенти з інших країн будуть приїжджати і вчитися тут. Дізнавшись більше про українську культуру, про те яка у вас прекрасна країна і яке гарне місто Одеса. Я помітила, що у вас в місті люди щасливі. Вони дуже люблять спілкуватися. І я хочу, щоб так було і в майбутньому.

Всі дисципліни були самостійним вибором Емілі. По їх закінченню вона по кожній зуміла отримати високі бали. Заочно візьме участь в 20-му філологічному семінарі який пройде в Києві в 2017 році.

3 місяці навчання, 15 кредитів, 8 предметів, участь в конференціях, вивчення української мови, сертифікат стажування в ОНУ, спілкування з новими людьми, цікаві знайомства - це лише частина тієї великої програми яку пройшла Емілі Уоттон.

Але інтерес до навчання, пізнання нового, саморозвитку себе як особистості привели її до нашого міста, відкрили двері в Одеський національний університет, познайомили з історією і культурою нашої країни, показали реалії сьогоднішнього часу. За всім цим стоїть більше ніж бажання вчитися. За цим стоїть бажання жити.

 

Прес-служба ОНУ імені І.І. Мечникова 

Версія для друку